Цікавинки про в’язання

Історики стверджують, що в’язання є порівняно недавнім рукоділлям, тому що немає стародавніх легенд про в’язання, як є про прядіння і ткацтво – легенда про давньогрецьку Арахну, давньоєгипетську богиню Нейт або японську богиню Аматерасу.

Слово «в’язати» походить від давньоанглійського cnyttan, що означає «вузол».

(Підготовлено за матеріалами інтернету)

В’язальна машина була винайдена 1589 року (за часів правління королеви Єлизавети) священиком Вільямом Лі. Після винаходу в’язальної машини в XVII-XVIII століттях в’язання поступово перейшло до гільдійських кустарних промислів.

Ранні в’язальні спиці зазвичай робилися з кісток, слонової кістки чи панцира черепахи.

В’язання діє як природний антидепресант і може допомогти полегшити симптоми занепокоєння, депресію та хронічний біль, а також захистити мозок від старіння.

Деякі вчені стверджують, що ще одним доказом того, що в’язання було винайдено на Близькому Сході, є те, як в’язальники виконують свої рядки: навіть якщо носії англійської мови пишуть зліва направо, то в’язання рядів у них відбувається справа наліво.

Одним з ранніх відомих прикладів в’язання (сформованих на двох паличках шляхом протягування петель через петлі) була пара бавовняних шкарпеток, знайдених у Єгипті і датованих I тисячоліттям н.е.

Оскільки в перші роки появи та розвитку в’язання було мало вовни, інші матеріали – бавовна та шовк – були дуже популярними.

У 1566 році шведському королю Еріку належало 27 пар в’язаних шовкових панчох, імпортованих з Іспанії. Кожна трикотажна пара коштувала стільки ж, скільки річна зарплата його камердинера.

Рекорд за найбільшою кількістю людей, що в’язали одночасно, встановили у вересні 2012 року в Лондонському королівському залі мистецтв і наук імені Альберта, коли 3083 людини в’язали разом протягом 15 хвилин.