Історія виникнення японського бісеру
Близько 1000 року до н. е. Арікамеду (Індія) був великим промисловим центром з виробництва намистин. Виробники Арікамеду створювали намистини, використовуючи процес витягування скла, пізніше запозичений європейцями: приблизно сто фунтів розплавленого скла витягувалося в «тростину», тонку порожню трубку, яка потім розрізалася на крихітні шматочки. Бісер та намистини, що виготовлялися в Арікамеду, були схожі на знайомі нам сьогодні: 3-5 мм за розмірами та непрозорих та напівпрозорих кольорів.
Завдяки розвиненій торговій інфраструктурі ці маленькі скляні кульки потрапили до Африки, Китаю, Кореї, Індонезії та Японії. Будучи життєво необхідними як валюта, намистини також стали символом сили і впліталися в текстиль, використовувалися для вишивки та нанизування.
Багато хто зі склодувів Арікамеду заснували перші відомі гільдії. Майстри зі скла з цих гільдій мігрували по всій Азії, принісши з собою навички та знання про скло, впливаючи на його виробництво у нових регіонах.
Наприкінці XIX століття японські склодуви почали виготовляти видувні намистини, у тому числі з використанням технології багаторазового видування форм, та відкрили власну скляну промисловість. Очолювана трьома гігантами нинішня японська індустрія виробництва бісеру, що багатьма вважається еталонною, має відносно коротку історію. У 1935 році була заснована компанія Matsuno, за нею – Miyuki в 1949 році і Toho в 1951 році. Разом ці японські компанії сприяли розвитку виробництва надзвичайно прекрасного бісеру.
(Підготовлено за матеріалами інтернету)
